ПІД ПОЛУДОЮ „ЗОЛОТОГО ВЕРЕСНЯ”
(ПАМФЛЕТ)

 Як відомо, до 1939 року  гітлерівська пропаганда громила комуністичну ідеологію, яка мала свою популярну назву „жидокомуна”. Повідомлялося, скільки жидів займали  місця в різних структурах НКВД та концентраційних таборах, як покірно терплять від цього цілі народи СССР і т.п. В свою чергу,  сталінська пропагандивна машина промила націонал-соціалізм, як фашистських акул, вампірів, які висмоктують сили і кров німецьких робітників і селян.  Так писалось мало не до дня 23 серпня 1939 року. Зате після півночі 24 серпня в політиці обох держав стався великий перелом: закордонні міністри III-Рейху та СССР, фон Ріббентроп і В. Молотов підписали акт неагресії.  А московська правда захлинаючись від досягнутого, того ж 24 серпня повідомила світ, що підписання  пакту  неагресії  між Німеччиною і СССР розцінюють як „акт закріплення миру і добра всіх волелюбних народів”. На жаль, з цього повідомлення світ на дізнався про „додатковий таємний протокол”,  згідно з яким за тиждень фашистські танки випустили з однієї половини Речі Посполитої - Польщі санаційний дух, а другу її половину, як і домовились, віддали “доблесній Червоній армії“. Світ не дізнався і про те, що згодом розпрощаються із своєю державністю Литва, Латвія, Естонія. Комунізм і націонал-соціалізм  справляли на очах отетерілого світу вздовж лінії Керзона тріумфальний бал...

Як одні, так і інші мали за собою вже неабиякі успіхи.  Кожен мав  за собою свої власні “доробки“.  Якщо західний пройшов до Брест-Литовська  по трупах довгий шлях від Атлантики до Ла-манша, то східний представляв істинну “тюрму народів“, починаючи від Камчатки до західних кордонів. Все ж бал відбувся. І його приурочили “вєлікому октябрю“. “Доблесні красноармійці“, шморгаючи кирзовими черевиками, гулко пройшли вулицями прикордонного Бреста повз трибуну, на якій, окрім “красних командіров“, стояла когорта самовдоволених фашистських генералів.  А опісля пішли в холодок, сфотографувались на пам’ять для історії, для майбутніх поколінь пузатих бюргерів та совєтскої номенклатури під покровом “вдохновітєля і організатора“. Як архівний документ, ця фотографія після розпаду комуністичної імперії обійшла всі пресові агенства світу...

Про що домовлялися дружні представники “волелюбних народів“ в тіні “Золотого вересня“ -  здогадатись не важко. Не пройде і два роки, як ці два хижаки схопляться в смертельному двобої, а відтак десятки мільйонів підкорених народів будуть перетворені в гарматне м’ясо,  запрацюють газові камери крематоріїв, будуть засипані людським матеріалом бабин Яр і Дем’янів Лаз.  Для мільйонів “врагов народа“ і неблагодійних відкриються ворота ГУЛАГів, сотні тисяч українців Західної України будуть переселені в сибірські нетрі, стільки ж буде вбито “бандеровцев“, тисячі жертв будуть замуровані живцем в застінках і тюремних камерах НКВД-КГБ, соляних шуфрах, під асфальтом з залізними шкворенями в головах...

А опісля? Опісля в Нюрнбергу буде Міжнародний Військовий Трибунал “Суд Народів“. Ідеологія, яка громила сталінщину, отримала своє: була посаджена на лаву підсудних і засуджена назавше. А ось братня, комуністична ідеологія, чий доробок до і після “золотого вересня“ більш вагомий, ще чекає своєї черги. Свого “Нюрнбергу-2“.

стор.197-198. „Із давноминулих літ”,  Червоноград, 2004, 231 с., Іван Бриль.

назад                            Оновлено 22.02.2008