4-а конференція у Кшижовій.

Фонд Дослідження Диктатур і Євангелістська Академія в Берліні, Інститут Досліджень Суспільної Історії в Потсдамі спільно з Львівським товариством «Пошук» і Меморіальним Центром Історії Репресій «Перм-36» провели 4-у конференцію місць пам'яті в Крижовій.

З 10.05. по 13.05.2006 в четвертий раз зустрічалися у Кшижовій представники місць пам'яті Західної і Східної Європи. Семінар - це форум обміну досвідом для викладачів, працівників місць пам'яті і учених.

Семінар присвячений стану місць пам'яті у державах Центральної і Центрально-Східної Європи, включаючи Німеччину. Тоталітарні режими залишили незгладимий слід в політичній культурі цих країн. Мета семінару - обговорення і порівняння в контексті своєрідності суспільного досвіду різних тем, пов'язаних із злочинами і безправ'ям. Досвід минулих років і численних історичних дискусій показує, що у всіх державах під час системних змін присутнє відторгнення минулого. В ході дискусії обговорювалася культура пам'яті і робота в місцях пам'яті, з акцентом на передачі історичної спадщини молодому поколінню.

Щорічно в обговореннях досвіду тематичних організацій і проектів визначається головна тема. Цього року нею обрана історія і культура місць пам'яті України з погляду взаємин з сусідніми державами: Росією, Білоруссю і Польщею. Білорусь і Україна знаходяться в центрі уваги преси (громадськості) завдяки відмінності відносин із Росією. Аналіз історії цих територій показує, що це відбувається не лише із-за подій сучасної політики. Так само польсько-українські відносини довгий час базувалися на взаємній упередженості, що виникає із спільної, але по-різному трактованої історії.

За місяць до проведення конференції до Львова прибули члени координаційної ради: Аннемарі Франке (Fundacja Krzyzowa, Кшижова), Анна Камінскі (Stiftung Aufarbeitung, Берлін) і Татьяна Курсіна (Музей історії політичних репресій «Перм-36», Перм), з метою ознайомлення із Західноукраїнськими місцями пам'яті.

Україну на конференції представляли: кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України Зінкевич Р.Д. (НУ Львівська Політехніка, Львів), Оксана Кулик (Інститут Історії Церкви, Львів), с.н.п. львівського Історичного музею Кочергіна С.В. (відділ визвольних змагань, Львів), Віктор Федущак (ЛОТ "Пошук", Львів) і директор музею Українського Самвидаву Олесь Обертас (Київ).  У ході конференції заслухані доповіді про історію визвольного руху, історію репресій, катакомбну Церкву, Голодомор і культуру пам'яті, місця пам'яті в Україні, роботу з суспільною пам'яттю.

Учасники семінару презентували цікаві проекти роботи з молоддю: Віртуальний Музей ГУЛАГу (www.gulagmuseum.org, міжнародний),  "Будинок зустрічей з історією" (www.karta.org.pl, Варшава), вистава "Поляки-Українці 1939-1947" (ІПН, Люблін). Д-р. Томас де Фріс (Данія) вельми гумористично ознайомив із створенням музею Інститут Холодної війни. Тривала цікава дискусія.

Підсумок у конференції цілком добрий: нав'язано нові контакти між працівниками музейної спільноти, отримано знання для кращого порозуміння істориків та громадських інституцій, що зустрілися у Кшижовій.

У мене ж, особисто, завдяки аналізу політичних змін у Росії, ще й з'явилося чітке розуміння, чому колишній президент Кучма призначив своїм указом День Пам'яті жертв Голодомору і репресій не на червень-липень, як відзначає активна Галичина, а на листопад місяць: тепер уся "державна помпа" перенесена на вшанування більш давнього східного (призабутого?) болю Голодомору 1933.

Чи ж забудуться наші галицькі рани?..

В.Федущак.16.05.06