IV Всесвітній форум українців
На запрошення Голови УВКР Михайла Гориня, дисидента і багатолітнього політв'язня, я став учасником IV Всесвітнього Форуму українців, що проходив 18-20 серпня 2006 р. у Києві. На Форум я привіз книгу "Абезь і Адак - дорога у вічність" та виставку "Злочини комуністичного режиму 1941" (виготовлену спільно ЛОТ "Пошук" і ЦДВР до 65-ї річниці масових розстрілів у тюрмах НКВС).
Форум відкрився о 19-й годині 18 серпня в
Українському Домі на Хрещатику виставками "Моя Україна"
(дитячого малюнку), "Українські старожитності"
(мистецька), світлин Миколи Хрієнка з Колими,
"Трипільська культура - протокультура українців"
(гончарства), "Мій рідний край" (філателії),
"Українська книга сьогодні" (виставка - ярмарок), "Не
забуду!" (Вільямса Морґана про Голодомор в Україні).
19 серпня у НПМ "Україна" відбулося урочисте відкриття Форуму. На паркінг міліція не пустила, порадивши шукати місце у провулках.
Потік
людей у брилях і вишиванках. Бригада, власне, тригада "диверсантів" (їх,
яскравих,
було коло мене троє: патлатий "Мітрофанушка", років 18-ти,
якого підбадьорювали, аби не боявся, жінка, керівник проросійського об'єднання та відставний офіцер з портретом отця
народів на чорній футболці). Звісно, піарилося коло входу багато усяких
з гаслами "бий @@@, рятуй країну".
Рамка-металошукач на вході і вимога зробити пробну фотографію
камерою та ретельний шмон торби
зі спалахом, дисками, комп'ютером та іншим скарбом.
Початок церемонії довелося провести у проході між рядами, але
вдалося знайти вільне місце у 2-му ряді навпроти мікрофону, все бачити,
все чути. А сказано було багато. Висловилися голови діаспорських громад,
духовенство. Найдовшою і найвагомішою виявилася промова Віктора Ющенка.
Він
озвучив своєю позицію у прикрому політичному сьогоденні та нагородив
достойників.
У перерві вдалося обмінятися книгами з п. Василем Овсієнко, поспілкуватися і нав'язати контакти з активістами українських громад, домовитися про співпрацю.
Другу половину дня я витратив на відвідання Байкового кладовища та Биківні.
