IV Всесвітній форум українців

На IV Всесвітньому форумі українців я зустрічався Андрієм Івановичем Амонсом, ми обмінялися книгами. Я подарував нашу «Абезь і Адак – дорога у вічність» і отримав  книгу А.І.Амонса "Биківнянська трагедія". На зустрічі Андрій Іванович запросив мене відвідати 20 серпня Биківню, попередивши, що будуть показані нові знахідки.

Справа в тому, що з минулого року у Биківні продовжується дослідження поховань жертв комуністичного терору. Державна міжвідомча комісія у справах увічнення пам’яті жертв війни і політичних репресій (голова Віталій Казакевич) і Рада охорони пам’яті боротьби та мучеництва (голова – Анджей Пшевознік) домовилися про спільне дослідження. З липня цього року, під керівництвом доктора Торуньського університету (Польща) Анджея Коли, який проводив і раніше археологічні дослідження в Україні, у Биківні працює польсько-українська група дослідників.

У серпні цього року я двічі відвідував Биківню: 18-го, "прогулюючи" урочистий концерт для учасників Форуму Українців у Палаці "Україна", і 20-го, на запрошення А.І.Амонса. 18-го серпня я приїхав власним автом, ледь розминувшись із "начальством". Принаймні, поновити фото биківнянського меморіального комплексу і оглянути територію досліджень мені вдалося. Бригада якраз прикопувала мішки з останками у обстеженій ямі. Таких свіжих ям декілька, територія розмічена.

Коли ж 20-го серпня автобус, що обслуговував учасників форуму, доправив нашу групу до меморіального комплексу, то була ціла пригода. Водій автобусу-маршрутки абсолютно не орієнтувався у просторі і заблукав, волонтерська група (треба сказати, що користі на Форумі від неї було зовсім мало) блискуче виконала роль послідовників Сусаніна. Завдячуючи їх спільним з водієм намаганням, ми прокаталися околицями Києва добрих 2 години, хоча заїхати можна було хвилин за 20-30. Тож на момент нашого приїзду решта автобусів  уже вирушали на Співоче Поле, підготована для форумчан  екскурсія завершилася, час на спілкування з дослідниками Биківні вичерпався. Довелося відокремитися від групи і самостійно (у цьому були і суттєві "плюси") отримувати інформацію. На території я зустрів Віталія Казакевича. Андрій Іванович Амонс люб'язно представив мене полякам та організував повторну презентацію знахідок (див. фотогалерею).

На столи виклали речові докази, що зберегли від мародерів та попередніх досліджень биківнянські могили: гребінці, футляри, монети, посуд, щіточки, запонки. Ці знахідки належали і радянським громадянам, і, вірогідно, громадянам Польщі. Різне походження цих предметів легко читається на маркуванні дат та місць виробництва.  Окрема група знахідок - речі партпрацівників, що були знищені там само: нашивка НКВС, печатка Державного Політичного Управління при Раді Народних Комісарів УРСР. Були продемонстровані і черепи з характерними  для жертв НКВС кульовими отворами.

Після фотографування мною биківнянських знахідок п. Анджей та п. Андрій розповіли про хід робіт. Методично відкриваються місця поховань, ретельно фіксуються цифровими засобами всі знахідки, останки у мішках прикопуються у тій самій ямі, а знахідки досліджуються і готуються для подальшої передачі у музей історії Києва. Нажаль, більшість ям у попередні десятиліття вже відвідували мародери, та залишилися і вцілілі від грабунку.

Уся документація і речові докази залишаються українській міжвідомчій  комісії у справах увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій. Робота ведеться фахово, з дотриманням необхідних норм та процедур.

В.Ф.