хроніка

26 листопада у Львові поминали

жертви голодоморів та політичних репресій.

Замарстинівський меморіальний комплекс встановлювався у декілька етапів. Останніми були змонтовані пам'ятна колона, обкладена меморіальними плитами з іменами жертв НКВС, та декілька настінних плит.

Урочисте відкриття комплексу розпочалося О 14-й годині. Делегації з різних районів області, молодь, члени громадських об'єднань, студенти, курсанти прийшли на Замарстинівську вулицю організованими колонами і самостійно, щоб вшанувати пам'ять жертв комуністичних злочинів.

Відкрив урочистості Голова Львівського "Меморіалу" Євген Гринів. Голови громадських об'єднань Львівщини, керівники державних установ та священники різних конфесій зняли з меморіальних споруд покрив. Під меморіалом засвітили безліч свічок-лампадок.

Спільною молитвою громада пом'янула загиблих. Промови виголошували Голова ЛОДА Петро Олійник, І.Калинець, З.Сірик і інші.

Процесія колонною пройшла по місту на проспект Свободи до пам'ятника Шевченку, де продовжилося віче-реквієм. Там також майдан був усіяний символічними вогниками.

Лише з настанням темряви розпочалась панихида на подвір'ї колишньої тюрми НКВС №1 на вул. С. Бандери (т.зв. тюрма на Лонцького). Посередині подвір'я досі зяє котлован від призупиненого будівництва житлового будинку.

Уже самостійно, без участі влади, люди несли сюди палаючі свічки. Ними уставили усі стіни подвір’я по периметру. Видовище моторошне. Мимоволі навіює згадку про страшні події 41-го: відкрита брама, розрита земля і схилені в жалобі люди, старі й молоді.

Сам факт допущення громади на територію тюрми (господарське подвір'я) викликає відчуття суттєвих змін у відношенні влади до вшанування безвинних жертв. Чи це знову - "роль особистості у історії"?..