Михайло Грушевський у листуванні
та слідчій справі Віктора Юркевича.

Віктор Федущак, Інна Федущак.

Львівське обласне товариство «Пошук», Львів-2006.

Віктор Юркевич – один з 20 представників київської історичної школи Михайла Грушевського. Походить він з відомого українського роду козацької шляхти. Тож не дивно, що його юнацькою мрією та майбутнім вибором фаху було дослідження історії козаччини.

Народився В. Юркевич 26.12 1898 р. в Александрополі (тепер Ґюмрі) у Вірменії, де його батько Дмитро служив лікарем після закінчення Петербурзької військово-медичної академії. Віктор був різнобічно обдарованою та освіченою людиною – вільно володів сімома мовами, орієнтувався в різних видах літератури й мистецтва, добре грав на скрипці, малював. У 1918 р. вступив на історико-філологічний факультет Київського університету Св. Володимира, перейменованого у радянський період у Київський інститут народної освіти. Вже з 1922 р. брав участь у роботі історико-географічної комісії ВУАН, у археологічних експедиціях.

Коли Михайло Грушевський повернувся до Києва, щоб очолити Науково-дослідну кафедру історії України (НДКІУ), він запросив до себе групу відомих істориків та їх кращих учнів. Серед запрошених був і Віктор Юркевич. Він був прийнятий на Кафедру і разом з 11 молодими дослідниками брав участь у її першому засіданні 31.05.1924 р. У 1926 р. він був прийнятий до аспірантури, в 1929 р. захистив промоційну працю «Еміграція на схід та залюднення Слобожанщини за Б.Хмельницького» і був затверджений науковим співробітником НДКІУ. Він працював у кількох Комісіях. У 1930 р. очолив Комісію козаччини і козацької доби. Надрукував і підготував у рукописах понад 30 наукових праць.

Крім основної, дослідницької діяльності, Віктор Юркевич виконував цілий ряд доручень Михайла Грушевського, як наукових, так і громадських та особистих. Добре володіючи мовами, передовсім рідною, він постійно працював у видавництві НДКІУ, коректував і готував до друку праці колег, вів документацію Кафедри, контакти й листування з істориками різних регіонів та зарубіжжя, зокрема львівськими – І. Крип’якевичем, Ф. Колессою та іншими. Так, історичному архіві м. Львова зберігаються його листи до К. Студинського про пересилку друкованих праць НДКІУ та до М. Андрусяка з приводу отримання бібліографічних карток. [ЦДІАУ м. Львів. - Ф. 388, оп. 1, спр. 42]

Протягом кількох років, виконуючи завдання Археографічної комісії ВУАН, В. Юркевич разом з Д. Кравцовим та В Євфимовським у складі постійної експедиційної групи молодих дослідників працював у московських архівах. Періодично до них приєднувалися Сельвестр Глушко та ряд інших науковців НДКІУ. Для роботи експедиції Юркевич наймав для групи кімнату у Тополевому провулку, а згодом, за дорученням М. Грушевського, домігся отримання двохкімнатного помешкання по вул. Погодинській, № 2/3. В одній із кімнат цього помешкання жив Михайло Грушевський з дружиною і донькою в останній період свого життя, після вигнання з Києва.

Переважна більшість збереженої кореспонденції, адресованої М. Грушевському, (понад 13 тис. листів) знаходиться у фонді 1235 ЦДІА УК. Цей фонд роками був закритим для дослідників, і тільки з 1991 р. стало можливим вивчення матеріалів фонду, а також їхня публікація. Частина листів виявлена в рукописному відділі Центральної наукової бібліотеки Києва.

Листи Віктора Юркевича до Михайла Грушевського, а також до його доньки Катерини і брата Олександра, з якими постійно співпрацював, свідчать про неформальні, близькі стосунки з Учителем і його родиною. У цих листах він ділиться своїми успіхами, проблемами, ідеями і планами роботи, враженнями від подій у Москві, від знайомства з творами образотворчого мистецтва у столичних музеях, повідомляє про придбані для Грушевських на виставках репродукції творів мистецтва. Наведемо кілька уривків з листів того періоду.
«...Я вже більше місяця в Москві, а діла зроблено страшенно мало. Трохи перешкоджає те, що робота в архіві розпочинається лише об 11 годині (до 4-ї). ...Жити тут, маючи зручне помешкання, можна не дуже дорого, за 50—60 крб., але з помешканням надзвичайно тяжко...

Ввечері я працюю в Рум'янцевській книгозбірні і в читальнях університету, де можна мати при собі і власні книжки. В свята буваю в музеях. Тутешні збірки вражають своїм багатством. Особливе вражіння справила на мене збірка порцеляни - ціле море краси, ізящества та смаку. Збірка дуже повна - крім кількох зал російської порцеляни різних діб, окремі зали присвячено севру, саксонському, мейсенському, середньонімецькому, італійському і англійському фарфору. В долішньому поверсі - російський «лубок» і побутова збірка посуду. Бракує лише Межигірської фабрики, вона надала б збірці більшої повноти, заповнюючи прогалину між значною грубістю московських і вишуканістю західних виробів, І становила би цілком оригінальну фазу порцелянового мистецтва серед інших експонатів. Є трохи гетьманщини і Правобережжя. Звертають увагу ще вироби сучасної державної фабрики, роблені за зразками виключно талановитої нашої-таки землячки - скульпторки, що працює в Ленінграді. Про інші музеї розкажу, як приїду... До Києва страшенно мало писав і зовсім не знаю, як у Вас іде життя. Щиро вітаю. З пошаною до Вас, готовий до послуг В. Юркевич». [ЦДІА УК. - Ф. 1235, оп. 1, спр. 1297, арк. 13-16].

«21.06.26 р. В п'ятницю приїхав Дм. Олексійович [Кравцов.— авт.]... Я дуже радий, що ми будемо тепер вдвох і що робота, доручена нам, буде тепер краще забезпечена від усяких перебоїв... Після роботи буваємо в Рум'янцевській книгозбірні... Зараз я бережу свої сили, махнув рукою на часописи і біжучу літературу і дуже рідко буваю в музеях, театрі тощо. Та головне вже бачив і вже не такий жадібний до них. Вчора були з Дм. Ол. в Музеї мистецтв; там зараз, між іншим, продають чудові репродукції деяких речей, що переховуються в музеї, і я мав змогу і був дуже радий придбати знімок (у фарбах) одної з біло-блакитних майолік (Мадонна з дитиною) де-ля Реббіа (Андреа), одного з найбільш улюблених мною митців Відродження. Все думаю про поворот до Києва і все відкладаю, бо шкода кидати працю. Зараз у мене не все гаразд із кімнатою, і я не знаю, як влаштуюся далі... З пошаною до Вас — Ваш В. Юркевич». [ЦДІА УК. - Ф. 1235, оп. 1, спр. 1297, арк. 21-24.]

«9.06.27 р. Вельмишановний Олександре Сергійовичу! Вчора приїхав Сельвестр Васильович [Глушко – авт.] і зразу зробив блискучі успіхи в подоланні труднощів приказної стенографії. Сьогодні працювали всі втрьох цілий вечір у Рум’янцевській книгозбірні, а завтра йдемо гуртом до Третьяковської галереї. А гурт у нас тепер чималий — працює зараз у Москві Окиншевич, до нього приїхала дружина, на цих днях з Мінська приїхали білоруси - троє, - ми про них Вам колись оповідали - дуже хороші хлопці. Отже, ще трохи - і нацмен стане більшістю... Сельвестр Васильович сказав мені, що Ви будете поглядати за друком чергової книжки «Записок Історико-філологічного відділу», де була в плані видання і моя розвідка про опис Харкова 1660 р. з відповідним матеріялом... Я просив... передати її Вам і попрохати від мене кинути оком, чи не треба щось викинути, бо я додав чимало нового до того тексту, який бачив Михайло Сергійович і який я зачитував на засіданні Історичної секції. Отже, тепер особисто я хочу попрохати Вас глянути на мою писанину, ...щоби мені не потрапити «впросак» з моїми атаками на акад. Д. І. Багалія та ін... Якщо Вам потрібні якісь довідки в тутешніх книго- і архівосховищах, будь ласка, сповістіть мене, буде негайно зроблено. Щиро вітаю Ольгу Олександрівну. З пошаною до Вас В. Юркевич». [ЦДІА УК. - Ф. 1235, оп. 1, спр. 1297, арк. 105-108.]

«30.10.27 р. ...Повертаюся я до Києва днів через 10, подивлюся на тутешні свята. Сюди приїздять 1500 чужинців з усіх країн, отже, ми не будемо самотні... ». [ЦДІА УК. - Ф. 1235, оп. 1, спр. 1297, арк. 92-93.]

«18.10.27 р. Вельмишановний Михайле Сергієвичу!... Щодо клопотання про краще помешкання (наше на двох не вистачає), ...кажуть, що з невеликими видатками можна на майбутній сезон одержати помешкання у власність. Зараз тут дуже багато (хоч і погано) будують, дають маленькі робочі помешкання на 2 кімнатки з кухнею тощо...». [ЦДІА УК. - Ф. 1235, оп. 1, спр. 855, арк .16-19.]

Питання житла турбує і колег. Лист до С. Глушка, написаний у вільному стилі, забарвлений гумором. Наводимо його повністю:

«25.05.29 р. Вельмишановний Сельвестре Васильовичу! Вітаю Вас і все товариство з великим для нас, істориків, святом - виходом з друку 2-го тому «Історії України». Ми, грішні, живемо по-старому і карпаємо помалу свої дисертації. Щодо мене особисто, то я вже збираюся кінчати, бо написав коло 10 аркушів (друкованих) і боюся, що в СССР не стане на мене досить паперу.

Що ж до приміщення, то цими днями ми його оглядали, на жаль, здаля, бо в дорозі нас перечепив один чоловік і сказав, що далі не можна. Виявилося, що грошей немає, працюють не кваплячись і зараз роблять те, що й минулої осени: настилають стелі й долівки і тинькують стіни. Оце і все. Таким чином, закінчать, мабуть, десь у серпні-вересні, а коли схочуть, то зможуть закінчити і за 2-3 тижні, та на це мало надії, бо в Москві спека і люди здебільшого п'ють пиво і рухаються поволі, зберігаючи сили.

На початку червня я надіюся бути в Києві, бо виборку матеріялів для своєї роботи вже майже закінчив, витративши на це, як і гадав, один місяць. Знайшов чимало цікавого. Вітаю Вас і Ганну Іванівну. Ваш В. Юркевич». [ЦНБ НАНУ Київ. – РВ - Ф. Х, 1890.]

Серед громадських доручень Віктор Юркевич робив заходи до повернення висланого до Середньої Азії академіка К. Харламповича. З цією метою він звертався до найвищих владних установ, на жаль - безуспішно. Про це він звітує Учителю:

«5.10.27 р. Вельмишановний Михайло Сергійовичу! Час після останнього листа до Вас я ужив на вияснення справи клопотання за К. В. Харламповича, але лише два останні дні дали більш конкретні наслідки. Я почав з того, що від свого імені подав прохання до Особого Совещанія ОГПУ - сповістити мене, чи розглядалося клопотання УАН і які його наслідки. Подав через експедицію (прийомну) ОГПУ (Луб'янка, 10) під квитанцію, але досі відповіді не одержав. В суботу надійшов Ваш лист, і я зрозумів з нього, що спочатку слід вияснити напрямок, в якому треба скерувати клопотання. Присвятив цьому вчорашній день. Довідкове бюро в комендатурі ОГПУ (Луб'янська площа) дало мені пояснення, що справа К. В. Харламповича безперечно переховується в головному (центральному) архіві ОГПУ, і що існує ще для подібних справ спеціальний відділ при ВЦИКу. Вчора ж я мав бути і там, був на прийомі у Калініна, але балакав лише з його секретарем, бо не знав, як робити далі... Сьогодні вранці я додзвонився до секретаря юридичного, відділу Совнаркому СССР (тел. 2.83.53) і одержав вичерпуючі відомості - ті ж, що і від секретаря Калініна, а власне: на питання, куди треба скерувати клопотання УАН, щоби акад. Харламповичу, висланому з Казані 1925 р., дозволено було змінити місце перебування, я одержав відповідь, що всі такі і подібні справи розглядає «Отдел частних амнистий» при ВЦИК СССР. Особое Совещание зараз не існує, і жодних органів для розгляду подібних справ при СНК немає. Знайти клопотання УАН навряд чи удасться, і краще повторити його - до «Отдела частних амнистий при ВЦИК». Від подачі заяви (про це Ви пишете) мене утримало те, що, по-перше, і в заголовку, і в тексті варто було би змінити адресу, а по-друге, взагалі зміна напрямку клопотання. Отже, я вирішив почекати Ваших вказівок - поштою чи телеграфом.

На мою думку, можна було би заяву подати або особисто Калініну, або до прийомної експедиції ВЦИК у Кремлі (простий шлях - поштою - всі сек-ретаріяти не радять, як я чув під час очікування - від них же). Звертатися, я гадаю, можна до Президії і лише на пакеті поставити назву ОЧА - або як Ви вважаєте за краще. Сповістіть мене, будь ласка, чи подавати до ВЦИКу лист з Ленінграда. Одночасно, я гадаю, можна було би на нашому екземплярі зробити поправки в адресі червоним, атраментом і подати (разом з копією листа ленінградської АН?) на адресу Колегії ОГПУ. На всякий випадок додаю копію нашого екземпляра заяви... Ваш В. Юркевич». [ЦДІА УК.- Ф. 1235, оп. 1, спр. 855, арк . 10-15.]

«18.10.27 р. ...Сьогодні я був у одного з секретарів ЦИКу, і там мене спіткала невдача: він відрадив мені подавати папери, бо всі подібні справи подано зараз на амністію в загальному порядкові, і ЦИК не буде розглядати відповідних заяв, аж поки не виясниться, що амністія не поширюється на ту чи іншу особу. Але, порадившися з Володимиром Степановичем [Євфимовським – авт.] ми все ж рішили подати клопотання безпосередньо до Кремля, а далі буде видно. Калінін виїхав на сесію... В. Юркевич». [ЦДІА УК. - Ф. 1235, оп. 1, спр. 855, арк. 16-19.]

Перший з цих двох листів був перлюстрований, виписка з нього від 10.10.1927 р. була скерована до начальника таємного відділу ДПУ УРСР [ДА СБУ.- Справа-формуляр на М. Грушевського № 7537, т. 4, арк. 447].

У листі В. Юркевича до доньки М. Грушевського - Катерини йдеться про виконання приватних доручень родини академіка:

«3.10.27 р. Вельмишановна Катерино Михайлівно! Сьогодні зробив візиту до австрійської місії, виконуючи Ваше доручення. Наслідки цієї візити такі: дозвіл на в'їзд вишлють на Вашу адресу, але взяли і нашу тутешню (Москва-10, Тополев, 10 - 7). Але це буде дуже нешвидко - щось тижнів через 6. Операцію можна прискорити за допомогою телеграфу, це буде коштувати з розрахунку 20 коп. за слово щось до 30 крб. Я побоявся дати відповідну заяву без Вашої інструкції, але якщо Ви поспішаєте, на цей випадок я лишу В. С. Євфимовському заяву до місії, що в справі дозволу прошу знестися телеграфом. Гроші тут є, отже, якщо це треба прискорити, дайте про це коротеньку телеграму на ім'я Євфимовського. В анкетах в місії знайшли всі потрібні відомості, лише примусили чомусь переписати її на нові бланки (трохи відмінної форми) і спитали, чому немає посвідки Марії Сельвестрівни від «їх» (?) лікаря. Але далі цього не зачіпали.

У Французькій місії мені не пощастило. Обов'язково потрібні листи - або командировка від тутешнього комісаріяту, або - ще краще - лист проф. Мазона тощо. Крім того, як і слід справжнім французам, прохають зробити додатки в анкеті - подати детальніші відомості про час народження і, особливо, мету подорожі - які студії маєте Ви провадити, де і як саме тощо. Марію Сельвестрівну прохають також заповнити цю графу. Але, здається, ці останні зауваження зроблено більше для проформи.

Анкети я взяв назад і не знаю, чи для Вас буде краще, щоби я лишив їх тут, чи взяти їх до Києва. Я, мабуть, зроблю так, що привезу їх до Вас, в противному разі Ваша телеграма застане мене ще в Москві.

Виїжджаю я у вівторок ввечері швидким, і т. ч. побачу тутешні «торжества», які мають відправити з великою помпою. Мешканці готуються до свят, як до облоги, закуповують борошно, сіль, цукор тощо, і вся Москва вкрита довжелезними чергами - зовсім як в 17-му році... Будь ласка, передайте моє вшанування Марії Сельвестрівні. Ваш готовий до послуг В. Юркевич». [ЦДІА УК. - Ф. 1235, оп. 1, спр. 855, арк. 7-9.]

У 1930-1931 рр. історична школа фактично припинила своє існування: у цей час більшість Історичних установ М.С. Грушевського було ліквідовано, сам академік був висланий з України і, по суті, втратив керівництво тими інституціями, які формально ще залишались під його рукою, учні М.С. Грушевського змушені були критикувати свого вчителя і займатися нищівною самокритикою. У ці роки починається й активне фізичне переслідування тих, ким опікувався визначний вчений. [О. Юркова. Київська історична школа М.С.Грушевського: Долі науковців // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. - 1998. - №1/2. - С. 263.].

У 30-ті роки з 20 учнів М. Грушевського 9 були арештовані, з них два розстріляні, п’ять померли в концтаборах ГУЛАГу. Шість дослідників виїхали з України, доля трьох невідома. Після ІІ Світової війни у Києві працювали лише двоє вчених. [Там само. - С. 275.].

В. Юркевич тяжко переживає руйнацію наукових структур, створених М. Грушевським, смерть учителя. Відмовившись від публічних виступів та статей на адресу «грушев'янців», він зазнає переслідувань. У 1934 р. він був ненадовго арештований і, як «прихований грушев’янець», звільнений з посади старшого наукового співробітника Історико-археографічного інституту, яку займав до цього арешту.

Три роки В. Юркевич був практично безробітним, зрідка підробляв приватними перекладами та коректурою, але мало хто з колег наважувався з ним контактувати. 12.09 1937 р., через місяць по народженні єдиної доньки, після брутального нічного обшуку, він був арештований органами НКВС, цього разу назавжди. 1.12.1937 р. засуджений Трійкою при Київському Управлінні НКВС на 10 р. виправно-трудових робіт у концтаборі. Влітку 1938 р., не зважаючи на слабке здоров’я, етапований до Воркутлагу, рік перевантажував вугілля на станції Уса, після чого був визнаний безнадійно непрацездатним. Помер у «Санітарній командирові Адак» 11.09.1939 р., витримавши рівно два роки неволі.

Лише з 1989 р. стали доступними деякі архівні документи. Цікаві подробиці з біографії В. Юркевича відкриває його слідча справа. У ній 250 аркушів, з яких документи 1937 р. займають лише 49.

Понад два місяці слідства В. Юркевич відмовляється на допитах підписувати фальшовані протоколи. Адже, як відомо, слідчі того періоду щедро вставляли до свідчень політв’язнів завчені стандартні вислови-штампи про контрреволюційну діяльність. У протоколі допиту 17.11.37 р. слідчий - молодший лейтенант держбезпеки Ружицький - «із слів Юркевича» записав таке:

«...Вперше я познайомився з Грушевським Михайлом Сергійовичем та особами, які пізніше ввійшли у склад контрреволюційної організації, очолюваної Грушевським М. С, на вечірці, влаштованій Грушевським у 1924 р., скоро після його приїзду до Радянського Союзу. Вечірка відбулася в приміщенні Історичної секції. На ній були присутні представники старої буржуазно-націоналістичної інтелігенції міста Києва, члени бувшого Українського наукового товариства і дехто з молоді, залученої Грушевським М. С. до співробітництва у передбачених виданнях секції. Вечірка повинна була об'єднати зібране товариство, відновити старі знайомства і зв'язки та встановити нові. На вечірку мене запросив Глушко Сельвестр Васильович, який працював у той час викладачем середньої школи у Києві.

У 1926 р. мене запросив до себе додому Грушевський М. С. і запропонував працювати у контрреволюційній націоналістичній організації, на що я дав свою згоду. Тут же Грушевський запропонував мені наукове відрядження для роботи в Москві, обіцяв у найближчий час влаштувати мене на постійну посаду наукового співробітника Академії наук та надати стипендію як аспіранту. З цього часу я почав працювати у контрреволюційній націоналістичній організації, тобто з 1926 р.

...Залучений до роботи в організації, я, як націоналіст по переконанню, прийняв активну участь у вказаній вище науковій та видавничій роботі». [ДА СБУ. - Спр. № 52028. - C. 39-43]

Цілком очевидно, що вислови, виділені автором курсивом, аж ніяк не могли належати Юркевичу.

Єдиний «свідок» по справі Юркевича - Осип Павлик, уродженець с. Лавриків Жовківського р-ну на Львівщині, аспірант НДКІУ з 1927 р., розстріляний 26.10.1937 р. У справі Юркевича є виписка з одного з протоколів допиту Павлика, на якому він так характеризує Юркевича:

«По своим политическим убеждениям Юркевич является ярым украинским националистом «самостийныком» и принадлежал в прошлом к активной контрреволюционной группе Грушевского, куда входили кроме него Глушко, Шамрай, Гавриленко и другие». [Там само. - С. 44-45].

Навряд чи й ці слова також належали допитуваному. До речі, В. Юркевич був останнім з арештованих учнів Грушевського.

У 1960 р., за заявою дружини Афендик-Юркевич Ларисси Григорівни, справа В. Юркевича була переглянута слідчим відділом КДБ при РМ УРСР, її висновок переданий Прокурору Київської області, де В. Юркевич був реабілітований «за недоказанностью обвинения». Під час перегляду слідчої справи до неї додаються виписки-довідки з кількох інших кримінальних справ, у тому числі Михайла, Олександра і Катерини Грушевських. У жодній з них ім’я В. Юркевича не згадується. Довідка про М. Грушевського займає 9 аркушів. Оскільки його слідча справа напевно є темою окремого дослідження, наведемо лише початок і кінець цієї довідки.

«Обзорная справка по архивно-следственному делу № 27031 (34404) по обвинению Грушевского Михаила Сергеевича, 1866 г, рожд., уроженца г. Холм, из служащих, украинца, с высшим обр., бывшего члена УСПР, Председателя центральной рады, беспартийного, до ареста - академик Всесоюзной и Всеукраинской АН УССР, профессор-историк.

Грушевский Михаил Сергеевич был арестован 23 марта 1931 г. по ордеру заместителя председателя ОГПУ Ягоды и этапирован в г. Харьков в ГПУ УССР для ведения следствия. В анкете арестованный Грушевский М. С. указал, что он болен и просил вызвать к нему врача.

На допросе 28 марта 1931 г. Грушевский признал свою принадлежность к к[онтр] революционной] организации, в которую входили также его сотрудники в прошлом Чечель, Христюк, Шраг, Голубович и др. Решительно осуждает всякие попытки борьбы с Советской властью и понимая полную абсурдность их устремлений в этом направлении, торжественно обещает по мере возможности осветить все звенья указанной организации и все те темные силы, которые разными путями подготавливают вооружённую борьбу с Советской властью. Допросил сотрудник ГПУ УССР Южный...
...Постановлением помощника 6 отделения СПО УГБ НКВД УССР Лифаля от 5.VIII.1933 г. дело в отношении Грушевского М. С. прекращено в связи с его смертью.

Грушевский М. С. не давал каких-либо показаний о преступной деятельности Грушевской Екатерины Михайловны и Грушевского Александра Сергеевича.
Архивное дело № 27031 в 9 томах по обвинению Грушевского находится на хранении в учетно-архивном отделе КГБ при СМ УССР.

Пом.[ощник] военного прокурора КВО полковник юстиции КОЗИН 10—11 сентября 1958 года». [ДА СБУ. – Спр. 52028 ФП – С. 83-91.].

Після дослідження слідчих справ Грушевських і багатьох «грушев’янців», допиту живих працівників НДКІУ та довідки з АНУ, слідчі органи підготували наступний висновок:

«Заключение по архивно-следственному делу № 37174 26. [Там само. - С. 236-240]. Утверждаю: Председатель КГБ при Совете Министров УССР генерал-майор В.Никитченко. 27.06.1960 г.

Старший следователь по особо важным делам следотдела КГБ при СМ УССР майор Лысенко, ...НАШЕЛ:

Юркевич Виктор Дмитриевич арестован 12 сентября 1937 г. бывшим 3 отделом УГБ УНКВД по Киевской области. 29.09.1937 г. ему было предъявлено обвинение ... в том, что он являлся участником контрреволюционной организации и проводил контрреволюционную работу, будучи связан по этой работе с другими лицами. Кроме того, проводил шпионскую работу в пользу одного из иностранных государств. В обвинительном заключении указывается, что Юркевич в 1926 г. академиком Грушевским М. С. был завербован в контрреволюционную националистическую организацию, проводил активную к-р работу в области науки, поддерживал связь с агентом иностранной разведки Павлыком О. Я. Обвинение Юркевича по обвинительному заключению квалифицировано по ст. ст. 54-10 ч. и 54-11 УК УССР. На первых допросах предъявленное обвинение Юркевич отрицал, на последующих ...дал показания о своей и других лиц принадлежности к к-р националистической организации, в которую его завербовал в 1926 г. академик Грушевский М. С. В проведении шпионской деятельности Юркевич себя виновным не признал.

К делу приобщены показания арестованного по другому делу Павлыка О. Я. (даты нет) о том, что Юркевич - ярый украинский националист и фашист, неоднократно высказывал свои националистические и фашистские взгляды, в прошлом принадлежал к к-р группе Грушевского, в которую также входили Глушко, Шамрай, Гавриленко и другие.

Других доказательств в деле нет.

...В процессе проверки по делу ранее предъявленное Юркевичу обвинение не нашло своего объективного подтверждения. В архивно-следственном деле нет проверенных материалов, которые указывали бы на то, что Юркевич до момента взятия его под стражу проводил какую-либо преступную деятельность. Единственные показания Павлыка по этому вопросу (неизвестно, когда они даны) не могли быть достаточными для ареста Юркевича, следовательно, Юркевич был арестован в 1937 г. необоснованно.

...Свидетели Ткаченко Н. М., Баранович А. И., Шевченко Л. П. показали, что им не известно о существовании контрреволюционной организации и о причастности к ней Юркевича. Грушевская, Шамрай, Глушко и Клименко реабилитированы.

...Институт истории АН УССР сообщил, что в трудах Юркевича никаких враждебных направлений против советской власти не имеется. Проверкой по государственным архивам компрометирующих материалов в отношении Юркевича не выявлено... Юркевич В. Д. был осужден в 1937 г. при недоказанности ему обвинения, а поэтому - полагал бы: Архивно-следственное дело № 37174 по обвинению Юркевича вместе с материалами дополнительной проверки направить на рассмотрение Прокурору Киевской области. Ст. следователь (Лысенко) ». [Там само. – С. 147].

Із матеріалів слідчої справи Віктора Юркевича бачимо, що він, як і більшість молодих науковців, репресованих як «грушев'янці», не зрадив свого керівника Михайла Грушевського та інших колег, зберігаючи вірність Учителю і науковій історичній правді та національну свідомість українського історика. За це і був знищений радянським режимом, а його праці були заборонені на довгі роки.