Громадським організаціям України

 На півночі Росії, у Республіці Комі, між Інтою і Воркутою, на ріці Усі, є селище Абезь, у якому був один з найбільших повоєнних санітарних таборів політв’язнів. Збереглося його кладовище з номерами могил. Тут поховані в’язні Обського ВТТ, СЄВЖЕЛДОРЛАГу, ВОРКУТЛАГу, УХТПЄЧЛАГу, ІНТЛАГу, МІНЛАГУ, до яких у різні воєнні та повоєнні роки належала Абезь, а також депортовані. Родини, які втратили близьких у цих таборах, напевно не знають, що їх імовірне місце поховання -  кладовище в Абезі, що багато могил там збереглися й ідентифіковані.

Від 80-х років кладовище в Абезі доброчинно доглядає і досліджує  Віктор Ложкін. Він створив там осередок «Меморіалу», музей у вагончику. Від 1990 р. з ним співпрацює і накопичує відповідну інформацію Львівське регіональне товариство «Пошук» – член міжнародної організації «Меморіал».

Завдяки багаторічним зверненням Ложкіна і нашої громадськості до Уряду Комі, кладовище у 1999 р. визнане меморіальним. Уперше в історії ГУЛАГу була дана вказівка Воркутинському архіву МВД виконати вибірки імен жертв Абезі, із зазначенням місць народження та номерів могил. Жодне інше кладовище політв’язнів ГУЛАГу таких відомостей досі не отримує.

 З понад 2000 оприлюднених вже імен виявилося біля 900 уродженців України. «Пошук» встановив понад 80 їх родин, залучаючи їх до справи увічнення пам’яті. Серед них видатний політичний, науковий і громадський діяч Іван Фещенко-Чопівський, єпископ УГКЦ Григорій Лакота, борці за незалежність України, інтелігенція, духовенство. Пошукова робота триває.

У 1996 р. «Пошук» організував першу експедицію до рідних могил ІНТЛАГу, були встановлені загальний хрест та 12 іменних хрестів на могилах, замість табличок з номерами. Привезено освячену землю та відео і фотозйомки, за якими створений трисерійний відеофільм «Згоряю, щоб світити». З допомогою українців Інти, на наші прохання і зібрані кошти, за ці роки встановлені ще 25 хрестів землякам. У 2001 році, після визнання Папою єпископа Г. Лакоти  Блаженним серед 25 мучеників, учасники нашої першої експедиції – о. Орест Фредина, настоятель церкви Різдва Пресвятої Богородиці на Сихові, яка приймала Папу,  і родич Лакоти  Я. Гараздовський, один з будівельників церкви, провели другу, організовану «Пошуком», експедицію до Абезі. Разом з археологом «Пошуку» Я. Михайловським, вони перевезли до Львова святі мощі єпископа Лакоти, готується урочисте перезахоронення. Зараз «Пошук» веде роботу над створенням книги історії та українських жертв Абезі.

Значно більша картотека досі невідомих жертв Абезі зберігається в архіві Ухти, який переводять у Сиктивкар, і в зв’язку з цим видача списків жертв Абезі припинена на невизначений час. Не вдається знайти джерела фінансування такого важливого пошуку тисяч імен наших земляків, чиї могили чудом збереглися у вічній мерзлоті. Це необхідно робити, доки ще живі близькі родичі загиблих, доки не стерлися остаточно ознаки та номери могил.

Друга важлива проблема увічнення пам’яті – це впорядкування кладовищ і могил. Досі немає ні в Абезі, ні взагалі  у Республіці Комі українських пам’ятних знаків полеглим землякам, число яких сягає від чверті до третини усіх жертв. У всіх доступних місцях бачимо там  лише литовські, польські, німецькі пам’ятники. Громадські організації нашого регіону неодноразово зверталися з пропозицією розпочати  справу увічнення пам’яті наших земляків – жертв ГУЛАГу саме з цього кладовища, враховуючи його унікальну збереженість та ідентифікацію могил.

Після відзначення 50-річчя Воркутинського повстання політв’язнів 29-ї шахти, виникла ідея встановлення українського пам’ятника і на кладовищі Юршор у Воркуті, яке частково не забудоване і містить ряд пам’ятників інших держав. Облаштуванням цього кладовища застановляються тепер прибалти та інші держави, вимагаючи і йому надати статус меморіального об’єкту. Не можемо знову залишатися непричетними до увічнення пам’яті наших земляків.

Державна міжвідомча комісія у справах увічнення пам’яті жертв війн і репресій, яка вже кілька років діє при Кабінеті Міністрів України, включила  подібні проблеми у затверджену національну програму, але передбачені бюджетні кошти досі не виділялися.

Пропонуємо громадськості Галичини підтримати наші пропозиції та неодноразові звернення до Державної міжвідомчої комісії України й Уряду Комі щодо дослідження і впорядкування цих кладовищ, установлення на них українських пам’ятників. Ваші звернення можуть прискорити вирішення зазначених вище проблем.

 Голова регіонального доброчинного товариства «Пошук» Інна Федущак.

Адреса отримувача : ГОЛОВІ ДЕРЖАВНОЇ МІЖВІДОМЧОЇ КОМІСІЇ

у справах увічнення пам’яті жертв війн і репресій

вул. Димитрова 24, м. Київ, 03150.
 

ГЛАВЕ  РЕСПУБЛИКИ  КОМИ

г. Сыктывкар, Республика Коми,

РОССИЙСКАЯ ФЕДЕРАЦИЯ, 167000.

От имени бывших политзаключённых и семей погибших в лагерях Коми, выражаем Вам искреннюю признательность за включение лагерных кладбищ Абези и Ухты в число мемориальных объектов Республики. Около трети их жертв составляют граждане Украины. По спискам, предоставленным архивом Воркуты, имеем около 900 имён украинских жертв Абези, более 80 семей смогли получить снимки и землю с родных могил.

 Ещё большее число жертв Абези и всех жертв Ухты содержится в картотеке архива Ухты. Обращаемся к Вам с просьбой ускорить получение этих списков, их ждут сотни обездоленных семей.

Просим также ускорить работы по обустройству упомянутых мемориальных кладбищ, чтобы на склоне лет ближайшие родственники могли их посетить и совершить соответствующие национальным обычаям обряды.

Предлагаем включить в число мемориальных объектов кладбище Юршор в Воркуте. Представители разных стран, принимавшие участие в  Днях памяти 50-летия восстания на 29-й шахте, проведенных в июле-августе с.г. в Воркуте, выразили готовность принимать активное участие в обустройстве этого кладбища.