Дорога у вічність
Хрести Адаку, якого нема на картах
У Львові презентували книгу «Абезь і Адак – дорога у вічність»
Абезь і Адак - це “санітарні” табори НКВС у європейській частині Росії - Комі. У 30-50-х роках від тяжких виправних робіт тут загинули тисячі українців.
Членам “Пошуку” вдалося ідентифікувати 780 українських політв’язнів Абезі та 12 Адаку. У книзі детально описана історія таборів Комі-краю. Є тут і прозові та поетичні рядки засуджених, матеріали з експедиції та прощі до рідних могил у 1996-му році.
Засновниця товариства “Пошук” Інна Федущак каже, що взялася за цю справу тому, що хотіла відшукати могилу батька - Віктора Юркевича.
- Його замордували в Адаку у 1939-му, - розповідає пані Федущак. - Батько працював на кафедрі історії Української академії наук разом з Михайлом Грушевським. У 30-х роках її закрили більшовики. Багато науковців тоді залишилися без роботи. У 1937-му їх відшукали і заарештували. Востаннє батько бачив мене у пелюшках. Якось він надіслав листівку додому з Воркути. Просив теплий одяг, харчі. Мати відправила посилку, але вона повернулася. Це був недобрий знак.
У часи реабілітації Інні Федущак повідомили лише дату смерті батька. В кінці 80-х вона звернулася у Московську міжнародну організацію „Меморіал”. А за кілька тижнів вже мала документи з Воркути і столиці Комі автономної республіки. З них дізналася, що два останні місяці батько провів у Адаку.
- Я шукала Адак на карті, але марно, - каже жінка. - Цього страшного місця немає навіть в каталогах таборів ГУЛАГу. Після смерті Сталіна з табору зробили звірорадгосп…
На 1996-ий рік члени львівського “Меморіалу” відшукати 22 родини загиблих українців у Комі. Саме тоді вони й вирішили зареєструвати обласне товариство “Пошук”. Цього ж року зі Львова виїхала перша експедиція в Абезь та Адак. З родичами загиблих поїхав отець Орест Фредина - парох церкви Різдва Пресвятої Богородиці на Сихові. Він і відправив першу літургію українською мовою на табірних цвинтарях. Львів’яни на могилах українських політв’язнів поставили хрести. Крім того, серед багатьох захоронень вдалося відшукати останки єпископа Лакоти. Їх перевезли в Україну. А Папа Римський Іван Павло ІІ у 2001-му році проголосив його блаженним.
Сьогодні на могилах українських політв’язнів у Комі стоїть 47 хрестів з табличками. На загальному хресті навіть є напис по-українськи. Біографії та портрети закатованих є у музеях Абезі та Інти. Абезьке кладовище навіть визнали меморіальним об’єктом. Родичі загиблих українців мріють, аби там поставили пам’ятник жертвам ГУЛАГу.
- “Санітарні” табори у Комі - це місця, побувавши в яких, не можна залишатися спокійним, - каже Віктор Федущак, заступник голови правління товариства “Пошук”. - Нашим обов’язком є віддати шану всім, хто тут загинув. Ми не керуємося політичними переконаннями. Розшукуємо не лише українських політв’язнів та вояків, а й героїв інших національностей. Кожен з них має право на пам’ять та гідне вшанування.
Книга “Абезь і Адак - дорога у вічність” видана за кошти фонду родини Чопівських - онуків загиблого в Абезі видатного українського політика та науковця Івана Фещенка-Чопівського.
Олена Зозуляк
